Портал в режимі тестування та наповнення
  • A-
    A+
  • Людям із порушенням зору
  • Українською
  • Български
Микола Балтажи: в Україні немає громадянської війни - є неприкрита війна з боку Росії
Опубліковано 01 липня 2014 року о 10:27

 

Надзвичайний та Повноважний Посол України в Болгарії Микола Балтажи в інтерв'ю агенству "Фокус".

Фокус: Пане Посол, як би ви проаналізували ситуацію в Україні?

 
Микола Балтажи: Події в Україні розвиваються за трагічним сценарієм - після анексії Автономної Республіки Крим (АРК) Російська Федерація продовжує свої незаконні дії з дестабілізування ситуації у Південно-східній частині України та дійшло до проведення так званих референдумів в Донецькій і Луганській областях, які, так як і у випадку з Кримом, є карикатурою на демократію і не мають нічого спільного з демократичними процедурами. Як апріорі юридично нікчемні та такі, щот не мають жодних правових наслідків, вони не визнаються українською владою і міжнародною спільнотою. Виконуючи свої зобов'язання, взяті в Женеві, українська влада здійснює послідовні зусилля для деескалації кризи. Ми не вважаємо, що в Україні є громадянська війна. В Україні продовжує безпардоннє втручання та неприкрита війна з боку Росії, яка у випадку з Кримом цинічно ігнорувала Статут ООН, норми міжнародного права, Будапештський меморандум, двосторонні угоди, підписані з Україною. Один з гарантів територіальної цілісності - Російська Федерація, напала на нас під хибним приводом захисту російськомовного населення та Чорноморського флоту. Вдарила нас у спину у найскладніший момент і окупувала півострів через військову силу, відверту брехню та цинізм. Це, так само як і аншлюс Криму, сталося з одностайним схваленням та аплодуванням з боку вищої законодавчої влади і Кремля. Аплодували праву сили, а не силі права. Це трапляється знову в Європі, але в двадцять першому столітті. Згадаймо, що у 1993-1994 роках у Криму вибухла гостра криза, але тодішня українська влада впоралася мирним чином, тому що демократичний Президент Борис Єльцин не втрутився. У Криму теперішнє російське керівництво обрало інший шлях, воно зняло маску, світ пізнав ціну цинічними словами, ми пізнали також обличчя російської «демократії», що впроваджується окупаційною владою. На сайті Ради з громадянського суспільства і прав людини при Президенті Російської Федерації була опублікована інформація (на даний момент її там вже немає), що у «референдумі» реальну участь взяли 30% жителів, половина з яких голосували за приєднатися до Росії. Який ще коментар потрібний ? Опублікована 12 травня спільна доповідь Бюро з демократичних інститутів та прав людини і Верховного комісара у справах національних меншин підтвердила, що озброєні загони без розпізнавальних знаків були російськими військовими формуваннями, присутність яких безпосередньо вплинуло на організацію та проведення "референдуму". Тут також йдеться про серйозні порушення прав людини і національних меншин в АРК та південно-східних регіонах України. Спільна місія відзначила реальну загрозу українській і кримсько-татарській спільнотами на півострові (близько 80 відсотків людей, які покинули Крим через загрозу їх особистій безпеці, є представниками кримсько-татарського народу). Численні порушення прав людини в Криму констатувала також опублікована 16 травня друга доповідь щодо ситуації в сфері прав людини в Україні, підготовлена Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини (російська сторона, звичайно, звинувачила авторів у "повній відсутності об'єктивності" і "подвійних стандартах"). Над багатостраждальним кримськотатарським народом, який 18 травня 1944 року був депортований сталінським режимом, знову нависла загроза насильства і терору. Кремль та самооголошена кримська влада посилюють тиск на лідерів і представників кримськотатарського народу, збільшується кількість злочинів проти його представників. Про це, зокрема свідчить відзначення 70-річчя насильницької депортації єдиного корінного народу Криму, а також те, що його лідера Мустафа Джемілєва не пустили в Сімферополь. Зараз, після «референдумів» у східній частині Української держави, за підтримки Росії створюються незаконні "народні" республіки, викликані легітимувати "волевиявлення" тих, хто представляє лише себе, своїх ляльководів з Москви та незначну частину обдурених і дезорієнтованих людей. Прості громадяни залякані від терористів та диверсантів, підготовлених, озброєних сучасною зброєю і фінансованих Росією та місцевими кримінальними бандитськими формуваннями, які чинять беззаконня, мародерство, захоплюють адміністративні будівлі, крадуть журналістів, беруть заручників, катують і вбивають українських патріотів, блокують шахти, граблять магазини, рекетують бізнес. Реальна ситуація тут мало чим відрізняється від ситуації в Криму.

У контексті виконання своїх зобов'язань до Женевської конвенції українська влада ініціювала, почала і вже провела у Києві, Харкові і Миколаєві засідання Загальноукраїнського круглого столу національної єдності. Ми хочемо завдяки цьому інституту що підтвердив свою ефективність в інших країнах Центральної Європи (в діалозі беруть участь представники різних політичних сил і опозиції, регіональної влади, місцевого самоврядування, неурядових організацій, експерти і т.д.), дійти національного консенсусу з найактуальнішіх ключових питань, які хвилюють людей, у тому числі в Східній Україні. Це - конституційна реформа, децентралізація влади в напрямку надання більше повноважень регіональним громадам, захист національних меншин, баланс між гілками влади, включно реформування системи юстиції, відносини між державою і громадянами та інші важливі питання. Результати будуть передані до парламенту і уряду, до органів місцевої влади і громадянського суспільства з метою їхньої імплементації на практиці, а також підготовки змін в законодавстві. Звичайно, що діалог проводиться лише з людьми, у яких є політична воля, а не з терористами. З іншого боку, продовжується антитерористична операція, метою якої - збереження територіальної цілісності України та забезпечення особистої безпеки громадян, що перебувають під загрозою терористів і диверсантів і у ніякому разі ця операція не спрямована проти власного народу, як стверджуює російська пропаганда. Російська сторона не зробила жодного кроку в напрямку виконання Женевських угод, але наполягає на відведенні антитерористичних сил. Тим часом, вона сама здійснює антитерористичну операцію на Північному Кавказі, експортуючи терористів і диверсантів в Україну, а ми не маємо права боротися з ними в нашій власній країні. Замість того, щоб вивести своїх терористів, вона продовжує підтримувати їх. Для нас зрозуміло, що ключ до стабілізації ситуації на сході України знаходиться в Москві.


Фокус: Чи є у Вас інформація про економічні втрати України з початку цих подій?


Микола Балтажи: Військова агресія проти України закінчилася її фактичним пограбуванням. Точної кількості економічних втрат немає - цим займаються експерти. Тут йдеться про Крим, а також Східну Україну. Прямі втрати в Автономній Республіці Крим, а це - захоплені підприємства, компанії, зруйнована інфраструктура, усе це коштує нам більше 100 мільярдів доларів США. Але є також непрямі втрати. Наприклад, Україна наразі не може користуватися Чорноморським шельфом, де знаходиться компанія "Чорноморнафтогаз" та інші українські компанії, а також порти, інфраструктура, яка знаходиться в Криму, це також розглядається як втрачена цінність. Ось чому втрат набагато більше. На даний момент обговорюється питання звернення до Міжнародного Суду ООН.


Фокус: Як ви оцінюєте дії Європи і Росії щодо України?


Микола Балтажи: Що стосується Європи, немає ніякого сумніву, що вона діє у тому ж контексті, що і до кризи. Європейський союз сприяє євроінтеграційним прагненням України. Українці самі зробили свій вибір, без диктату і втручання Брюсселя і Вашингтона. Європейську інтеграцію було включено в законодавство ще на початку 90-х роках і українці продемонстрували, що хочуть гідного, кращого життя. Вони продемонстрували це на Майдані у листопаді минулого року, коли почалися масові мирні протести після відмови попередньої влади підписати Угоду про асоціацію з ЄС. Таким чином, українське суспільство знову відвоювало шлях до європейської інтеграції, тільки за набагато вищою ціною. Підтримка Європи відчувається в резолюціях Європарламенту та рішеннях Європейської Комісії. 13 травня в Брюсселі відбулося перше спільне засідання українського уряду з ЄК - нічого подібного у нас досі не було. ЄС і Україна спільно працюють в напрямку підписання економічної частини Угоди про асоціацію, що стане реальністю після президентських виборів. Ми працюємо над документом „Європейський порядок денний для України”, який охоплює близько 40 пріоритетів, у тому числі проведення президентських виборів 25 травня, здійснення до восени цього року всеохоплюючої конституційної реформи, заходи щодо підтримки фінансово-економічної стабілізації України, посилення енергетичної безпеки та ін. Ми працюємо також над питанням подальшої лібералізації візового режиму для українців. У цьому контексті нещодавно Парламент прийняв чотири дуже важливі закони, необхідні для переходу до другої фази виконання Плану щодо візової лібералізації. Ми підписали Меморандум та кредитну угоду про надання Україні нової макроекономічної допомоги у розмірі 1 млрд євро.


Фокус: Яке ставлення Росії до європейської інтеграції України і чи не саме це є причиною української кризи?


Микола Балтажи: Мене турбує, що зазвичай плутаються поняття і причинно-наслідкові зв'язки, говориться про наслідки, і нічого не говориться про причини. А це дуже важливо, адже, якщо ми звернемо увагу на заяви російських політиків, на зміст цієї справжньої інформаційної агресії проти України, то в українській кризі винні "бендерівцi" і "фашисти", винні Європа та США за їхнє втручання, винні усі, окрім Російської Федерації. Від самого початку російське керівництво заперечувало, що має відношення до військової агресії в Криму, після цього президент Росії визнав її. Заперечували також присутність та концентрацію російських військ біля українського кордону. Після цього російський лідер заявив, що їх відтягнули, - але якщо так, то це означає, що вони там були.

На даний час жодна обіцянка російського керівництва не була підтверджена реальними діями. Оскільки Україна та всі інші учасники Женевського процесу, роблять усе можливе, щоб захистити життя людей і стабілізувати складну ситуацію в східних регіонах країни, Росія є єдиною стороною, яка не зробила нічого в цьому напрямку. Попри риторику, із своїми дотеперішніми діями вона хоче перешкодити справжньому загальнонаціональному діалогу в Україні, уповільнити хід демократичних реформ та зірвати президентські вибори. Своїми публічними заявами теперішнє російське керівництво не відмовилося від реанімації Радянського Союзу, імперії, але, можливо, в якійсь іншій формі. Тут я задаю собі запитання, хіба сказане в Севастополі щодо "відновлення історичної справедливості" не є кроком у цьому напрямку? Хіба це не логічне продовження цієї свідомої дестабілізації ситуації на Сході України за участю добре підготовлених, режисованих та фінансованих Москвою терористів і диверсантів? І хіба це не трапляється, тому що під сумнів ставиться не лише державний суверенітет та територіальна цілісність України, але й сам факт її існування як незалежної держави? Оскільки Україна не хоче до Митного союзу або до Євразійського союзу, гадаю, що саме тут ми повинні шукати причину і відповідь на реваншистську поведінку Росії, яка не хоче визнати право українців самостійно обирати свій шлях. Все те є наслідком - і військове втручання в Криму під приводом «загрози» російськомовному населенню та все інше, що є свідченням того, що російські політики, керівництво та ЗМІ - засоби масової дезінформації добре маніпулюють і продовжують маніпулювати свідомістю людей і діяти в одному ж напрямку. Мета одна - виправдати незаконні дії в Україні та проти України. Прикладів змішування понять, свідомого викривлення фактів і відвертої брехні - досить. Ось, наприклад, російські керівники говорять про заборонену новою владою російську мову, що неонацистські сили здійснюють тероризм проти мирних людей, терористів і диверсантів називают "ополченцями" і т.д. Російські журналісти в Україні дискредитуються як представники ЗМІ і відверто стоять за сепаратистами і допомогають їм. Вони порушують не лише журналістську етику, але й як і сама Російська Федерація, міжнародні зобов'язання у боротьбі з тероризмом.


Фокус: Виглядає, що Росія не хоче межувати з ЄС, якщо Україна увійде в ньому.


Микола Балтажи: Ми разом з ЄС намагалися переконати російських партнерів - і до Вільнюса, і тепер ми заявляємо, що Угода про асоціацію, у тому числі створення Зони вільної торгівлі, є лише першим кроком, це ще не вступ до ЄС, і що вона не спрямована проти Росії. Навпаки, вона на користь і Російської Федерації. У випадку з НАТО, в 2010 році Україна прийняла новий закон про зовнішню і внутрішню політику, з яким задекларувала позаблоковий статус і відмовилася від свого приєднання до Альянсу. Зараз ми повинні також відмовитися від ЄС - якого буде наступна вимага з боку Росії? Ми повинні слідувати своїм державним інтересом і робити те, що хочуть громадяни. Більшість українців завжди підтримувала європейську ідею, але Російська Федерація не хоче поважати право українського народу. Ми вважаємо, що Росія не має права вето на вибір України. Це - право українців і не лише українців, а й росіян, які живуть тут, представників інших меншин, які також виграють від цього. Досвід країн Балтії, де також проживають російськомовні громади, є прикладом того, що вони не почувають себе пригнобленими в ЄС, а навпаки.


Фокус: Чи є оцінки Болгарії щодо ситуації в Україні об'єктивними?


Микола Балтажи: Не раз стверджував, що позиція Болгарії щодо України - в європейському контексті. Але якщо ми говоримо про позицію партій, то тут ситуація різна. Наприклад, була прийнята парламентська позиція щодо кризи в Україні без підтримки територіальної цілісності держави або містився заклик лише до українського уряду вжити заходів щодо стабілізації політичної ситуації, водночас не толерувати і прикривати ультраправі націоналістичні сили, не апелюючи до Російської Федерації, звідки смикають мотузки терористів в Слов'янську, Донецьку та Луганську. Якщо йдеться про європейську позицію, то не можна не засуджувати незаконні дії Росії. Без цього люди фактично вводяться в оману. Якщо йдеться про реакцію експертів в Болгарії, то їхня оцінка також є суперечливою. Не хочу розділяти суспільство на русофілів і русофобів - це навряд чи буде коректно. Проте, якщо досі в болгарських політологічних колах не було або майже не було жодного експерту по Україні, то зараз є десятки вчених, експертів, які намагаються аналізувати кризу і давати оцінки. Водночас, якщо є об'єктивні висновки, які відповідають дійсності, є також аналіз, далекий від правди. Деякі видатні болгарські вчені, навіть академіки, професори, аналізуючи події в Україні, приходять до неадекватних, а іноді некоректних висновків. Говориться, наприклад, про офіційне визначення російськомовного населення як «російськомовних українців» (вони, до речі, нараховують не 12, а близько 8 мільйонів осіб, при чому по всій Україні, а не лише в її південно-східній частині), говориться про "подарунки" Леніна і Хрущова Україні, і навіть приходять до неправильного висновку, що Україна по суті є державою, яка банкрутувала. Не будемо забувати про основні цінності наукової спільноти, а це - правда, свобода, гуманізм, відповідальність, чесність, об'єктивність.

Це стосується й висвітлення подій Другої світової війни в Україні, яка є дуже чутливим моментом в новітній українській історії. З таких чутливих питань, не будучи фахівцем по темі і не займаючись спеціально цим, не "ковтнувши архівного пилу", не ознайомившись з деякими іншими джерелами, окрім історіі ВКП (б), редагованою особисто Сталіним, обов'язково прийдеш до помилкових висновків і в кінцевому рахунку станеш заручником радянських стереотипів. У створених радянською пропагандою і свідомо гіперболізованих російською пропагандою міфах про "бендерівців", "фашистів", "націоналістів", які прийшли до влади і через нелегітимний уряд погрожують усім іншим, особливо російськомовним, в ці казки може вірити лише людина з промитим мозком. Переконаний, що пошуком історичної правди повинні займатися історики. Нехай вони роблять свою роботу.

Фокус: У зв'язку з цим, чи правдиві чутки, що Росія намагається переписати історію?

 
Микола Балтажи: Переосмислення історії та пошук історичної правди є нормальним явищем і відбувається в різних країнах, тому що кожна нація повинна знати своє минуле, без якого немає майбутнього. Можу собі уявити, враховуючи, що сказали російські керівники про Крим, як це буде внесено в підручники з історії Росії. Тут знову йдеться про наукову правду, але, здебільшого про наукову етику. Якщо плутаються поняття, про що ми вже говорили, то тоді про яку об'єктивність може йтися?


Фокус: Яке майбутнє "Донецької народної республіки" і як ви оцінюєте референдум?


Микола Балтажи: Самопроголошені "народні республіки" у східних регіонах були кваліфіковані Міністерством юстиції України як преступні організації з чіткою ієрархією, каналами фінансування та поставками зброї. Відносно них розпочато кримінальне розслідування. Не думаю, що у них є майбутнє, навіть не хочу спекулювати. Це - якийсь фарс, якась підробка, якась фальсифікація, тому що їхні результати не мають нічого спільного з реальними настроями людей в регіоні. За результатами соціологічного опитування, проведеного кілька днів до «референдумів» впливовими дослідницькими Pew Research Center, приблизно 70 відсотків жителів Донецької і Луганської областей віддають перевагу унітарній державі і лише 18% підтримують відділення регіонів. Реальні цифри, виявлені за підсумками т.зв. референдумів, проведених тут також під дулами автоматів, це те, що в Одесі називають двома великими різницями. А сценарій такий самий, що і в Криму. Звичайно, що за час незалежності українські керівники могли б зробити більше для східних регіонів. Але справедливості заради слід зазначити, що протягом останніх двадцять років в Донецьку і Луганську при владі були місцеві еліти.


Фокус: Чи вирішили б ситуацію в Україні майбутні вибори Президента?


Микола Балтажи: Дострокові президентські вибори є ключовим елементом для нормалізації ситуації в країні. Впевнений, що з обранням глави держави відкриється реальна перспектива виходу з політичної кризи, зможуть консолідуватися настрої та інтереси всіх людей з усіх регіонів і громад України, іншими словами, буде досягнутий консенсус та національна згода. Крім того, створиться можливість для проведення переговорів на найвищому рівні з Росією. Ось чому ми робимо усе можливе, щоб вибори стали реальністю, і вони стануть реальністю. У нас є підтримка ЄС, всіх авторитетних міжнародних інститутів, робиться усе можливе, щоб вони були прозорими, відкритим і демократичнимиі та відповідали європейським нормам. Громадяни України, які проживають на тимчасово окупованій території в Криму, мають можливість проголосувати на іншій території країни. Враховуючи складну ситуацію в частині Донецькій і Луганській областях, 15 травня, Верховна Рада прийняла ряд додатків до виборчого законодавства, покликаних забезпечити волевиявлення громадян. В Посольстві України в Софії та в Консульстві України у Варні працюватимуть виборчі дільниці. В даному контексті, хотів би запросити громадян України 25 травня реалізувати своє право голосу.


Фокус: Чи ми можемо очікувати спекуляцій з боку Росії або деяких інших держав, що ці вибори не можуть відбутися?


Микола Балтажи: ЦВК вже зареєструвала понад 1300 міжнародних спостерігачів. Чим більше спостерігачів буде, тим краще - ми зацікавлені, щоб вибори пройшли з ширшою міжнародною участю. Це буде також аргументом для легітимації їхніх результатів. Сподіваюся, що спостерігачі з Болгарії також візмуть участь. Якщо Росія говорить, що ці вибори є кроком у правильному напрямку, якщо вона дійсно зацікавлена у стабільній Україні, логічно було б, щоб вона на практиці підтримала вибори, а не поглиблювала кризу і брязкала зброєю на українсько-російському кордоні. Судитимемо по її справах, а не словах.

 

Фокус: Чи Ви очікуєте більшу вибірчу активність, враховуючи події в Україні?


Микола Балтажи: Вважаю, що вибірча активність буде високою. Люди хочуть сильної легітимної влади, яка стабілізує ситуацію в Україні, забезпечить їхню особисту безпеку і продовжить розпочаті реальні реформи. Нинішній уряд здійснює їх, але умови дуже складні. Зараз, враховуючи неприкриту війну проти України, ми також повинні вжити заходів щодо зміцнення українських збройних сил. Люди роблять грошові пожертвування для армії, а уряд бере гроші із соціальної сфери і переадресовує їх туди і є розуміння в суспільстві, тому що йдеться про захист територіальної єдності та незалежності держави. Люди проявляють високий патріотизм, продовжується мобілізація. Захистити свою країну - це не "бендерівщина", як стверджує російська пропаганда, а справжній патріотизм.


Фокус: До чого саме готується Україна, мобілізуючи населення?


Микола Балтажи: Ніхто не знає, яка може бути подальша поведінка Росії. Згадаємо, що в грудні була заява російського керівництва, що військового вторгнення в Автономну Республіку Крим не буде. Скільки заяв заперечували факт присутності російських військ біля кордону з Україною ... Ось чому, ми повинні бути готовими і армія була приведена в підвищеній стан бойовій готовності. Тут можемо згадати про одну цікаву казку про пастуха і вовка - досить збрехати один раз і довіру втрачено. Відтак, ми повинні бути пильними.


Фокус: Чи є у нинішнього керівництва можливість для діалогу, переговорів з газової теми з Росією?


Микола Балтажи: Звичайно, що така можливість існує. Реальна ситуація в енергетичній сфері така, що "Газпром" запропонував політичну ціну на газ, необгрунтовану економічно - 485 доларів за 1000 куб.м., яку ми вважаємо неприйнятною. Будуть вестися переговори з "Газпромом", ми декілька разів зверталися до нього, щоб повернутися до ціни 268,5 доларів, яка була дійсна протягом першого кварталу. Передоплата неприйнятна - ми можемо погасити борг тією ціною, яка була узгоджена востаннє, але, оскільки Росія в односторонньому порядку змінила Угоду про Чорноморський флот та ввела мито на експорт енергоносіїв, ціна різко зросла до такого рівня, який знаходиться поза межами будь-якої логіки. Ціни дорожчі, ніж ти, за якими "Газпром" продає газ в Європу, а ми - сусід. Тут є політичний момент, так само, як і у випадку з «Південним потоком». Насправді, це також позиція ЄК. Ми ведемо переговори у тристоронньому форматі, відбулася зустріч у Варшаві, продовжимо діалог, тому що немає іншого шляху, крім пошуку взаємоприйнятного рішення.


Фокус: У цьому зв'язку, чи існує, на вашу думку, небезпека для цього проекту?


Микола Балтажи: Багато говорять про «Південний потік». Ми знаємо, що він був придуманий не як економічний проект, а як засіб для покарання непокірних українців. Згадаємо Помаранчеву революцію. І тоді українська влада не зподобалася Кремлю. Відтак, "Південний потік" немає жодного економічного обгрунтування - він дуже дорогий, ніхто не знає його реальної ціни, вона може змінюватися, але тут буде необхідно набагато більше коштів, ніж для модернізації української газотранспортної системи. Вона може транзитувати в Європу до 200 млрд. куб.м. газу шорічно. В Болгарії активно підтримують цей проект, але для мене тут є ряд питань і одне з них - як Росія виконає європейські норми, чи вона візьме їх врахує. Енергетика - це дуже чутлива галузь, яка вимагає європейських правил, прозорості. Оскільки довіра до Російської Федерації впала після військового вторгнення в Криму, порушення норм міжнародного права - чи буде вона грати за європейськими правилами? Відповідно до класифікації ЄК, "Південний потік" може стати реальністю, у разі дотримання вимог Третього енергетичного пакету, тому що це - територія ЄС.

 

Фокус: Як було відзначено в Україні день 9 травня? Українці відзначили День Перемоги чи День Європи?


Микола Балтажи: Це - спільне і важливе для всіх свято. День Перемоги і День Європи святкуються одинаково в Україні. Зверніть увагу, що в заявах російських політиків і дипломатів замовчується внесок України. Кажуть, що загинуло 27 мільйонів росіян. Насправді ж кожен п'ятий українець загинув під час війни. За нашими даними, загиблих щонайменше 7-8 млн. українців. Україна була повністю окупована. Війна сильно зменшила її генофонд. Як можна не говорити про це? Українці разом з росіянами та іншими народами боролися проти спільного ворога. Тепер Росія, яка є правонаступником Радянського Союзу та сама позиціонується з його визвольною роллю, здійснила агресію проти незалежної України, незаконно приєднавши частину її території. Крим, який разом був звільнений теперішніми українськими та російськими ветеранами. Як провокацію і навмисне загострення двосторонніх відносин розглядаємо також відвідання 9 травня російським Президентом міста Севастополь. Росія звинувачує нас у відродженні неонацистських сил. Але давайте подивимося на нинішню ситуацію в Російській Федерації, де, за даними інформаційно-аналітичного центру "Сова", 4 листопада 2013 року традиційний "Російський марш", виконувався з використанням свастики, символіки дивізій СС. Від рук неонацистів і расистів лише у 2013 році загинула 21 особа, 178 - поранено. Напади були здійснені в 32 регіонах країни. Подібні насильницькі дії здійснювалися і 1 травня цього року. Чому б російським керівникам не захистити людей у своїй власній країні, а "турбуватися" про своїх співвітчизників в Україні? Хотів би звернути вашу увагу й на ініціативу голови радників в Софійському муніципалітеті Малини Едреви, з якою Європейська народна партія в Комітеті регіонів ЄС оголосила 9 травня Днeм солідарності з Україною. Це - дуже важливий сигнал для України у теперішнйи складний час, але, на жаль, ця гарна ініціатива залишалася поза увагою в Болгарії. Реакція Європи зрозуміла, адже те, що відбувається в Україні, є загрозою не лише для українців чи сусідніх країн, але й для усієї Європи. Дуже важливо, щоб цей конфлікт не поширився далі. Ось чому Європа уважна, Європа робить висновки, Європа запроваджує санкції і, залежно від того, як розвиватиметься ситуація в Україні, будуть введені нові санкції відносно тих, хто винен у порушенні територіальної цілісності України. Водночас, ми розуміємо, що ЄС у своїх діях повинен бути єдиним, рішучим і послідовним.


Фокус: Чи перебувають болгари в Україні під загрозою, з огляду на події в Одесі 2 травня, оскільки там живе найбільша кількість болгар?


Микола Балтажи: Я б сказав, через військові дії є загроза для усіх. Якщо щось трапляється в Одесі, то і болгари знаходяться під загрозою, але не як спільнота. Українська влада гарантує права національним меншинам, і до цих пір не було жодної скарги від них. Історія про загрозу з боку „фашистів”, „націоналістів” російськомовному населенню була висмоктана з пальця. З боку російського керівництва була спроба перекинути це на представників інших національних меншин. На практиці немає ніякої загрози для них. Російськомовне населення становить 58% від загального населення Криму. Там є 200 шкіл, 180 - з російською мовою навчання, і лише 20 - з українською. Була лише одна українська гімназія, яка вже закрита і буде перетворена на російську. Національні меншини в Україні завжди почували себе добре, завжди були гарні, толерантні стосунки між українцями - росіянами - болгарами та ін. В Україні живуть представники більше 100 національностей та етнонаціональних груп. У нас ніколи не було проблем, але їх штучно створюють зараз. Але це загроза не від „бандерівців” і „фашистів”, а від російської військової присутності і спроб дестабілізувати ситуацію в Україні. Повторюю, що рішення - в Москві. Допоки диверсантів, терористів не відкличуть, навряд чи ми врегулюємо цю кризу.


Фокус: У зв'язку з подіями, чи можна очікувати на більшу кількість українських кандидатів у студенти болгарського походження?


Микола Балтажи: Нещодавно провів зустріч в Русе з українськими студентами болгарського походження, що навчаються в університеті імені Ангела Кинчева. Прийшли близько 30 співвітчизників, ми говорили про Україну і Болгарію, умови їхнього перебування тут,  навчання, їхні переживання. Їхній інтерес до Болгарії великий, а уряд робить хорошу роботу, надаючи безкоштовні стипендії. В Україні завжди був великий інтерес до цього, щоб навчатися в Болгарії. Не думаю, що події в Україні вплинуть на кількість студентів, бо для них це - шлях до Європи. Болгарія - частина ЄС. Молоді люди хочуть подивитися, порівняти, використати свій шанс, що дуже важливо. У мене немає конкретних фактів, скільки молодих людей захочуть навчатися цього року, але сподіваюся, що наші культурні товариства, Асоціація болгар, сприятимуть тому, щоб більше студентів брали участь в іспитах і навчалися в Болгарії. Студенти задоволені умовами, ставленням до них. Дуже важливо думати про молодь. Хотів би торкнутися ще одного питання, дуже важливого у зв'язку з подіями в Україні і якщо говорити про болгарську національну громаду, про українських етнічних болгар ... Вважаю, що, з одного боку, чим швидше Україна стабілізується, тим швидше заспокоються українці, росіяни, болгари та всі, хто живе тут. Необхідно зробити й конкретні кроки, наприклад лібералізувати візові процедури, зокрема у зв'язку з відкриттям туристичного сезону. Цього року українці навряд чи будуть відпочивати в Криму. Відтак, є можливість діяти в цьому напрямку, дбати і про болгарську меншину, і про українців, і про нові категорії громадян, які могли б скористатися більш лібералізованими візовими правилами.


Фокус: Чи проводити Ви інші зустрічі зі студентами?


Микола Балтажи: Наступного тижня буде зустріч зі студентами Софійського університету. Мені ці зустрічі з молодими людьми дають багато. Радий, що молоді люди, студенти більш сучасні, більш креативні, ніж ми, вони прагматики, і думають про гарне життя, про гідне майбутнє, те, чого також хоче український народ. Я б звернувся до людей тут, адже на даний момент Україна переживає найвідповідальніший і драматичніший момент у своїй історії як незалежної держави. Від цього, наскільки її підтримає міжнародне співтовариство, держави, у тому числі Болгарія, залежить дуже багато. Відтак, для нас дуже важливо, щоб люди, які для мене є передусім громадянами, не піддавалися російській пропагандистській машині, яка спекулює на їхніх почуттях, а щоб думали, шукали правду. Не можна без правди. Ніде нічого не відбувається без правди. Для Болгарії це має особливе значення, враховуючи її особливі відносини з Росією, але у Болгарії є також теплі і особливі відносини з Україною. Нехай люди думають, що один народ не може бути щасливим за рахунок іншого! Російський народ не може бути щасливим за рахунок українського народу! Нехай думають про те, чому в 21 столітті одна православна держава дозволяє собі підняти руку на іншу православну державу, яка була колискою Київської Русі. І багато інших питань, шукайте правду. Як кажуть, "Платон мені друг, але істина дорожча".

,

Outdated Browser
Для комфортної роботи в Мережі потрібен сучасний браузер. Тут можна знайти останні версії.
Outdated Browser
Цей сайт призначений для комп'ютерів, але
ви можете вільно користуватися ним.
67.15%
людей використовує
цей браузер
Google Chrome
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
9.6%
людей використовує
цей браузер
Mozilla Firefox
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux
4.5%
людей використовує
цей браузер
Microsoft Edge
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
3.15%
людей використовує
цей браузер
Доступно для
  • Windows
  • Mac OS
  • Linux