З брифінгу МЗС України

Проведення незаконного референдуму в АР Крим

17 березня  в Автономній Республіці Крим відбувся т.зв. референдум щодо державно-правового статусу автономії.

У зв’язку з цим  Директор Департаменту інформаційної політики Є.П.Перебійніс зазначив наступне:

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, ухваливши Постанову від 6 березня 2014 року «Про проведення загальнокримського референдуму», порушила конституційний принцип територіальної цілісності України та вийшла за межі своїх повноважень, встановлених Конституцією України, Конституцією Автономної Республіки Крим, затвердженою Законом України від 23 грудня 1998 року №350-XIV, Законом України «Про Верховну Раду Автономної Республіки Крим» та іншими законодавчими і підзаконними нормативно-правовими актами.

Факт порушення був чітко встановлений Конституційним Судом України, який у своєму Рішенні від 14 березня 2014 року у справі про проведення місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим (справа №1-13/2014), вказав на те, що постанова не відповідає положенням Конституції України.

Конституційний Суд України визнав Постанову Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року неконституційною, внаслідок чого вона втратила чинність, зобов’язав припинити діяльність із проведення загальнокримського референдуму, фінансування заходів в рамках підготовки до референдуму, забезпечити знищення бюлетенів, агітаційних матеріалів.

Визнання Конституційним Судом України постанови Верховної Ради Автономної Республіки Крим від 6 березня 2014 року неконституційною і втрата нею чинності, позбавляє права як державні органи України, так і державні органи іноземних держав заявляти про легітимність місцевого референдуму в Автономній Республіці Крим та визнавати його результати.

Рішення ВР АРК є неправомірним не тільки з точки зору чинного законодавства України, але й з точки зору сучасного міжнародного права. Враховуючи те, що вона закликає до входження складу частини України до складу Російської Федерації та містить відповідне звернення до Президента і Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, за своєю юридичною природою вона суперечить фундаментальним нормам міжнародного права та загальновизнаним принципам співжиття держав, які знайшли віддзеркалення у Статуті ООН, Статуті Ради Європи, Заключному акті НБСЄ 1975 року та інших підсумкових документах НБСЄ/ОБСЄ, Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 1991 року тощо.

Позиція України з цього питання широко підтримана міжнародним співтовариством.

Існують також серйозні сумніви щодо можливості вільного волевиявлення населення регіону України, який de facto знаходиться під окупацією військових підрозділів іноземної держави, у даному випадку – Збройних Сил Російської Федерації. Наявність російських військових та воєнізованих формувань на території АР Крим, поза межами місць їх постійної дислокації, передбаченими Угодою між Україною і РФ про статус та умови перебування ЧФ РФ на території України від 28 травня 1997 року та іншими пов’язаними двосторонніми договорами, повністю підриває демократичність виборчого процесу.

Іншими факторами, які є неспівставними з «вільним волевиявленням» населення Криму на референдумі є:

-       відсутність на сьогоднішній день в Україні законодавчої бази для проведення місцевих референдумів;

-       суттєві порушення, виявлені як українськими, так і міжнародними правозахисними організаціями, у сфері забезпечення свободи висловлювань та дотримання права на отримання інформації; перманентні порушення прав журналістів на професійну діяльність, які вчиняються сепаратистською владою Криму;

-       невиправдано короткий термін для організації і проведення референдуму. Постанова Верховної Ради Автономної Республіки Крим про його проведення була ухвалена 6 березня, а проведення призначене на 16 березня 2014 року. Показовим «проявом демократії» є те, що дата двічі переносилась: з 25 травня на 30 березня, а з 30 березня на 16 березня;

-       уже 11 березня 2014 року, Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Декларацію про незалежність Автономної Республіки Крим і м. Севастополя, пункт 3 якої прямо передбачає приєднання до Російської Федерації, що завдає шкоду правовим наслідкам референдуму і порушує зобов’язання влади бути нейтральною по відношенню до його результатів;

-       відсутність серед опцій на референдумі пункту про підтримку нинішнього державно-правового статусу Автономної Республіки Крим, що прямо порушує права тієї частини населення, яка виступає за збереження Криму у складі Української Держави;

-       відсутність кворуму на засіданні Верховної Ради Автономної Республіки Крим, яка проголосила «загальнокримський референдум», та проведення голосування непрозоро, під примусом застосування фізичної сили представниками російських військових та воєнізованих формувань.

Вищенаведені аргументи, перелік яких не носить вичерпного характеру, дозволяє Міністерству закордонних справ України заявити про свій рішучий і категоричний протест проти будь-яких спроб іноземних держав, об’єднань держав або міжнародних організацій легітимізувати проведення референдуму або інших дій, спрямованих на визнання результатів цього плебісциту.

Міністерство закордонних справ України, закликає всіх членів міжнародної спільноти, які дійсно виступають за збереження територіальної цілісності України та непорушності її державних кордонів, а також щиро прагнуть стабілізації соціально-політичної ситуації в Україні та деескалації ситуації в Криму, докласти зусиль до започаткування реального і відкритого діалогу між Урядом України та зацікавленими сторонами для врегулювання конфлікту мирними засобами. Українська сторона є абсолютно відкритою для такого діалогу.

Водночас, Міністерство закордонних справ України наголошує, що чітке засудження проведення референдуму від 16 березня 2014 року в Криму та невизнання його результатів, є необхідною передумовою для започаткування такого діалогу.

Будь-яка інша позиція розглядатиметься як недружній акт по відношенню до України та відвертий прояв втручання у її внутрішні справи, що суперечить фундаментальним нормам міжнародного права та загальновизнаним принципам співжиття держав.