У січні 1918 року була створена Українська Народна Республіка (УНР), а на територіях, що входили до Австро-Угорської імперії, була заснована Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР). 1 грудня 1918 року членами Ради державних секретарів ЗУНР у Фастові було укладено передоб’єднувальний договір з Директорією УНР про «злуку обох українських держав в одну державну одиницю». 3 січня 1919 року Національна Рада УНР у місті Станіславі (Івано-Франківськ) схвалила об'єднання Західноукраїнської Народної Республіки з Наддніпрянською Українською Народною Республікою в Народну Республіку. 21 січня 1919 р. в Хусті Всенародні збори ухвалили приєднати до Української Народної Республіки Закарпаття.

22 січня 1919 року згаданий договір, що увійшов у історію як «акт злуки» – акт об’єднання українських земель, був обнародуваний у Києві на Софійській площі.

Це державне свято символізує єдність українських земель. І хоча державі тоді не вдалося зберегти цілісність та незалежність, акт злуки став реальним втіленням вікової мрії українців про свою суверенну державу.

Єдиною Україна пробула недовго: важке економічне і військове становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Вже через кілька місяців після проголошення Возз’єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, а Закарпаття – Чехословаччина.

І хоча акт злуки 1919 року виявився декларативним, ідея соборності продовжувала жити. І 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців вишикувалися у живий ланцюг від Києва до Львова, відзначаючи День Соборності.

День Соборності відзначався у відповідності до указу президента України від 21 січня 1999 року № 42/99.

У 2011 році Указом Президента України В.Януковича від 30 грудня 2011 року № 1209/2011 «Про відзначення в Україні деяких пам’ятних дат і професійних свят» День Соборності був об’єднаний з Днем Свободи, який раніше відзначався 22 листопада, і став носити назву «День Соборності і Свободи України».