Українсько-болгарські відносини: випробування часом заради спільного європейського майбутнього

 9 лютого 1918 р. Українська Народна Республіка підписує Брест-литовський мирний договір з країнами «четверного союзу» - Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією, який передбачав невідкладне встановлення дипломатичних і консульських відносин з молодою українською державою. Відтак, Царство Болгарія, демонструючи сміливість, робить вагомий внесок у міжнародне визнання УНР, яка з’явилася на політичній карті Європи на уламках російської і австро-угорської імперій.

Дипломатичною мовою сьогодення можна стверджувати, що сто років тому відносини між Києвом і Софією мали характер особливого партнерства. Переконливим аргументом, передусім, було призначення послом в Болгарію першого міністра закордонних справ УНР проф. Олександра Шульгіна, а послом Царства Болгарії в Україну - відомого державника і науковця проф. Івана Шишманова. Сьогодні ми із вдячністю згадуємо цих видатних політичних і громадських діячів, зусиллями яких було написано епохальну сторінку нашої спільної історії. Адже вони наполегливо й цілеспрямовано працювали задля утвердження справжньої незалежності наших держав та налагодження між ними дружніх стосунків.

Також приємно констатувати, що ще до встановлення дипломатичних відносин у свідомості українців і болгар закарбувалися спогади про участь українських воїнів у Русько-турецькій війні 1877-1878 рр. Хоча коріння взаємної приязні через тісні культурно-освітні і релігійні зв’язки сягають часів Київської Русі і Першого болгарського царства.

Перебуваючи в Болгарії, О.Шульгін відчуває дружнє ставлення болгар до України, але водночас недостатній інтерес у русофільській країні до реальних подій у новоствореній державі та нерозуміння самої ідеї незалежності України. Відтак, з метою інформування болгарської громадськості  посольство УНР видає «Українське слово», яке згодом поступиться місцем виданню «Украинско-български преглед», до підготовки якого залучалися відомі представники болгарської інтелігенції, а читачі мали змогу знайомитися з буремними подіями в Українській Народній Республіці, творами таких великих авторів, як Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Франко. Пізніше досвід та експертиза О.Шульгіна знадобяться під час його участі як представника УНР в роботі Паризької мирної конференції 1919 р. та на посаді посла у Франції.

Будучи гарячим симпатиком України і знавцем українсько-болгарських літературних зв’язків, І.Шишманов в інтерв’ю виданню «Камбана» від 3 квітня 1918 р., яке зберігає свою безсумнівну актуальність і сьогодні, дає брильянтовий аналіз України як багатовікової держави, відзначає корінні відмінності між українцями і росіянами, розкриває особливості української мови, висвітлює ретроспективний розвиток літератури, мистецтва і науки, а також дружній характер минулого і майбутнього українсько-болгарських стосунків. У відповідь на запитання, що можна зробити для етнічних болгар, він наголошує, що Україна гарантує повну свободу національним меншинам. У цьому ж контексті він зазначає, що «страдала сама от гнета от най-безогледната обезличителна политика, Украйна ще бъде несъмнено толерантна към нашите български колонии».

Споділяючи свої почуття напередодні від’їзду до Києва, видатний болгарин зазначає: «отивам с пълна вяра, че мога да използвам според силите си своето дългогодишно изучаване на Украйна, украинската култура и украинското движение, своите лични връзки, своите горещи симпатии към един народ, който в своето възраждане представя толкова поразителни аналогии с нашия – за да се създадът по възможност трайни, неразривни политико-икономически и културни връзки между България и Украйна».

З позиції сьогодення надвичайно важливим є твердження І.Шишманова стосовно формування української держави. За його словами, визнана у Брест-Литовську Україна не є новою державою, як помилково вважає більшість людей, оскільки, вона, як і Болгарія, має «бляскаво историческо и културно минало. Спомнете си за Киевското княжество на Олег, Олга, Владимир и на известния и от нашата история княз Светослав».

Попри трагічну долю Української Народної Республіки, яка була знищена більшовицькою Росією не в останню чергу через брак єдності серед політичних еліт та відсутності належної міжнародної підтримки, І.Шишманов фактично до кінця свого життя продовжує вірити в українську ідею і здатність українців побудувати власну незалежну державу.

Втім, трирічний досвід існування УНР та встановлення дипломатичних відносин з Царством Болгарія не були марними. Адже, треба бути свідомим, що без проголошення незалежності і утвердження державності на початку ХІХ стол. відновлення незалежної Української держави у 1991 р. було б набагато складнішим завданням У цьому ж світлі досвід і традиції українсько-болгарських міждержавних відносин е основою і запорукою розбудови та розвитку теперішніх двосторонніх стосунків між нашими дружніми країнами і народами.

Відтак, історична правда про наше спільне минуле має зайняти гідне місце у свідомості українців і болгар. Вивчення  історії, вільної від догм, стереотипів, політики, незалежний аналіз на підставі архівних матеріалів - це головні інструменти  захисту від свідомої маніпуляції та пропаганди, які є серйозним викликом для  демократіі і безпеки. 

Водночас, очевидної істиною є те, що  недостатньо знаними сьогодні є  факти пов'язаності долі наших народів у битвах за свободу болгарської землі. Яскравий приклад – це участь українських воїнів у звільненні Болгарії від османського ярма у ХІХ ст.  З іншого боку, українські і болгарські землі в різний час  надавали притулок стражденним. Так, шукаючи прихистку від іноземних загарбників, десятки тисяч болгар оселилися на Півдні сучасної України, а тисячі українців - перебралися до Болгарії, рятуючись від більшовицької влади на початку ХХ ст. Ці та інші факти - серйозний історичний матеріал, який підлягають серйозному вивченню. Але залишимо це історикам.

Ми ж виходимо з того, що якомога більше українців і болгар мають  право бути обізнаними із справжніми історичними подіями і фактами, що дає змогу краще зрозуміти один одне. Відтак, у співпраці з нашими надійними партнерами протягом 2018 р. готуємо чимало різноманітних наукових та культурно-освітніх заходів публічної дипломатії – конференцій, круглих столів, видань, виставок, концертів, на які запрошуємо болгарських друзів.

 Аналізуючи здобутки українсько-болгарських взаємин новітнього періоду, попри складнощі посткомуністичної трансформації, впевнено можемо стверджувати, що  Україні і Болгарії є чим пишатися, адже наш політичний діалог та практична співпраця відзначаються динамічними темпами розвитку. 

 Приємно відзначити, що Україні поталанило мати в особі дружньої Болгарії надійного друга і союзника. Але незалежна, демократична, європейська Україна – це також важливий стабільний і передбачуваний партнер для Болгарії. Нас об’єднують єдині цілі, ми поділяємо єдині європейські цінності. Це - ключ до спільного розуміння проблем і викликів, з якими стикаються обидві країни, передусім, у проведенні реформ, спрямованих на підвищення добробуту людей та забезпечення безальтернативного європейського шляху розвитку. 

 «Приятел в нужда се познава» - ця народна мудрість як найточніше відображає сутність допомоги Україні з боку Болгарії після перемоги Революції Гідності.  Відтак, український народ глибоко вдячний  Болгарії за її категоричну   підтримку територіальної цілісності, державного суверенітету та євроінтеграційних амбіцій нашої держави, незмінну позицію щодо неухильного дотримання норм міжнародного права та санкцій проти РФ.

Зокрема, ми високо цінуємо те, що Болгарія виступила співавтором та підтримала низку резолюцій ГА ООН стосовно територіальної цілісності України та прав людини в окупованому Криму, інші важливі рішення з цих питань на ключових міжнародних майданчиках. Вона була четвертою в ЄС країною, яка ратифікувала Угоду про асоціацію. Від самого початку ми відчували  політичну і практичну болгарську підтримку стосовно надання безвізового режиму для українських громадян та запровадження зони вільної торгівлі з ЄС.

Успішно розвивається співробітництво України і Болгарії  в рамках НАТО. Ми  високо цінуємо ініціативу Софії очолити в якості провідної країни Трастовий фонд НАТО з фізичної реабілітації українських військовослужбовців та сподіваємося на започаткування його діяльності. Водночас, маємо згадати про практичну допомогу з боку болгарських друзів, насамперед Почесних консулів України в мм. Пловдів, Русе і Бургас та лікарів Військово-медичної академії у реабілітації 75 поранених українських військовослужбовців.

Не меншу важливість має проект з оздоровлення в Болгарії дітей загиблих і поранених українських військових та внутрішньо переміщених осіб. Протягом останніх років на чорноморських курортах та в інших місцях було оздоровлено сотні українських дітей. Розглядаємо це як вияв реальної солідарності з українським народом та гарну інвестицію у майбутнє українсько-болгарських відносин. 

Ми розраховуємо на підтримку з боку під час Болгарського головування в Раді ЄС наших пропозицій щодо короткострокових пріоритетів співробітництва України з ЄС, а також ініціативи «Східне партнерство». Зокрема, в частині політичного діалогу, безпеки і оборони буде продовжено роботу щодо підтримки України у контексті російської збройної агресії, продовження санкцій проти РФ до повного відновлення суверенітету і територіальної цілісності нашої держави, розміщення миротворчої операції ООН на окупованих територіях Донбасу, вдосконалення політики невизнання з боку ЄС незаконної анексії Криму, підтримки ініціативи Президента України стосовно формування міжнародної «Групи друзів України з де-окупації Криму», посилення тиску на Росію задля невідкладного звільнення українських політв’язнів і заручників тощо.

У більш ширшому контексті ми покладаємося на Болгарське головування, як і на країни-члени ЄС, стосовно сприяння ефективній імплементації пріоритетів по усьому спектру взаємовигідного співробітництва – від згаданої сфери політичного діалогу через торговельно-економічну співпрацю, цифрову економіку, фінансову допомогу, юстицію, свободу і безпеку, енергетику і транспорт аж до сфери досліджень, інновацій і освіти.

Дружній і партнерський характер українсько-болгарських відносин  підтверджується  під час контактів на найвищому і високому рівні. Приємно відзначити, що упродовж  останніх років окреслилася стала тенденція до нарощування обертів політичного діалогу, який є своєрідним двигуном секторального співробітництва.  Відтак, маємо взаєморозуміння майже з усіх питань міжнародного порядку денного.

Під час офіційного візиту Президента України П.Порошенка в Болгарію (червень 2016 р.) було визначено пріоритети і завдання розвитку двосторонніх відносин на середньострокову перспективу, а конкретні  спільні проекти у сфері економіки, інфраструктури, енергетики становлять обопільну вигоду та інтерес.  Одним з них є реконструкція автомагістралі Одеса-Болград-Рені з її продовженням до Тульчі (Румунія) та на територію Болгарії, що має значно сприяти  розвитку економіки Півдня України, де компактно проживає найчисельніша болгарська національна меншина. Цей проект відповідає досягнутому між нашими державами високому рівню взаєморозуміння у сфері забезпечення прав національних меншин.

Українська меншина в Болгарії і болгарська спільнота в Україні протягом століть служать надійним мостом, який й надалі тісно об’єднуватиме наші країни і народи. Реформування системи освіти відповідно до європейських стандартів, яке супроводжуватиметься посиленням української мови як державної, жодним чином не порушить мовних прав і ідентичності болгарської спільноти в Україні. Гарантії з боку держави будуть зафіксовані й у двосторонньому документі, який готується до підписання.

Плідно розвивається міжпарламентський діалог  як на двосторонньому рівні, так і конструктивна взаємодія в рамках міжнародних парламентських організацій. Маємо зберегти і помножити цей потенціал, забезпечивши сталі контакти по лінії комітетів, комісій та груп дружби. Ми також розраховуємо на підтримку болгарського парламенту у питанні визнання Голодомору як геноциду українського народу, від якого постраждали не лише мільйони українців, а й десятки тисяч українських етнічних болгар.

Болгарія - один з ключових  торговельно-економічних партнерів України у регіоні Південно-Східної Європи.  І хоча  наявний рівень взаємної торгівлі  (у 2016 р. - 638,0 млн. дол., за підсумками 2017 р. очікуємо  зростання на 5-7%) далекий від наших можливостей, з початком імплементації Поглибленої і всеохоплюючої ЗВТ маємо підстави сподіватися на якісно новий етап співпраці і конкретні результати від контактів між промисловцями, бізнесменами, інвесторами. Не менш важливо й те, що Україна  входить до 10 ключових туристичних партнерів Болгарії (у 2017 р. Болгарію відвідали майже 300 тис. українських туристів), а наявність спільного морського кордону зобов’язує нас до поглиблення співпраці в рамках регіональних  чорноморських ініціатив у сфері безпеки, економіки, захисту довкілля. Додаткові можливості для розвитку туризму і людських контактів створює пряме авіасполучення Софія-Київ та недавно відкрита авіалінія Софія-Одеса. 

Одним з найбільш перспективних напрямів двостороннього співробітництва традиційно залишається енергетична галузь. Українські компанії успішно реалізовують замовлення на АЕС «Козлодуй» у сфері ядерної безпеки. Перспективним виглядає напрям модернізації енергетичного сектору двох держав, спрямованої на впровадження новітніх технологій та збільшення ефективності існуючих потужностей. Значний потенціал для подальшої співпраці міститься у галузях використання сонячної та відновлювальної енергії, енергозбереження, збільшення обсягу поставок на болгарський ринок українського біопалива, а також у сфері сучасних технологій і телекомунікацій.

 

 Болгарською мовою за наступним посиланням: https://www.24chasa.bg/mnenia/article/6706985