Ставлення до громадян з обмеженими можливостями здоров'я є характерною ознакою її цивілізованості та демократичності. Саме це і стало поштовхом для прийняття Генеральною Асамблеєю ООН 3 грудня 1982 року Резолюції №37/52 "Всесвітня програма дій по відношенню до інвалідів", а 3 грудня було визначено Генеральною Асамблеєю ООН як Міжнародний день інвалідів. Цей День є днем підвищеної уваги суспільства до проблем осіб з інвалідністю, коли є нагода звірити, що зроблено і що потрібно зробити для формування гідних умов життя людей з обмеженими можливостями, аби ніхто не почувався забутим чи полишеним наодинці зі своїми проблемами.
В Україні офіційне відзначення Міжнародного дня інвалідів – 3 грудня затверджено Указом Президента України від 27 листопада 1993 року. В основі принципу соціального захисту інвалідів лежить не лише соціальне забезпечення, а й їх захищеність через створення для них у суспільстві відповідних умов та рівних можливостей для реалізації життєвих потреб, здібностей та творчого потенціалу. Тому важливим і нині залишається завдання щодо подальшого впровадження у життя всіх норм чинного законодавства для вирішення проблем людей з інвалідністю, щоб кожен відчував себе захищеним та потрібним суспільству.
У теперішній час в Україні проживає понад 2,7 млн. інвалідів (в т.ч. понад 165 тисяч дітей). Із загальної чисельності інвалідів понад 600 тис. працює, що є недостатнім рівнем працевлаштування інвалідів порівняно з іншими країнами.
Верховною Радою України прийняті базові закони України, які заклали правове підґрунтя для здійснення державної підтримки осіб з вадами здоров'я, вирішення питань їх комплексної реабілітації та інтеграції в суспільство, зокрема Закон України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Цим Законом насамперед визначено право на медичну допомогу (безкоштовну або на пільгових умовах), реабілітацію і санаторно-курортне лікування, на забезпечення безперешкодного доступу до інформації, на освіту, працевлаштування, матеріальне забезпечення, соціально-побутове обслуговування, транспортне обслуговування, забезпечення автомобілем, крісла-колясками, протезно-ортопедичними виробами та інше.
Що стосується пенсійного забезпечення, то потрібно відмітити, що для інвалідів, які мають страховий стаж та заробітну плату, пенсії призначаються та перераховуються відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
У разі відсутності права на трудову пенсію соціальний захист інвалідів регулюється нормами законів України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам", а також "Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям інвалідам". Зокрема, розмір державної соціальної допомоги у 2011 році для інвалідів з дитинства в залежності від групи інвалідності складає від 750 до 1200 гривень, а на дітей-інвалідів, в залежності від віку дитини та права на надбавку на догляд - від 750 до 1361 гривні.
Відповідно до Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні" створені реабілітаційні установи з професійної реабілітації інвалідів, соціальної реабілітації дітей-інвалідів, реабілітаційні установи змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів з розумовою відсталістю, установи постійного та тимчасового перебування інвалідів з розумовою відсталістю та реабілітаційні установи змішаного типу для інвалідів та дітей-інвалідів.
На сьогодні в системі органів праці та соціального захисту забезпечується діяльність 195 реабілітаційних установ для інвалідів та дітей-інвалідів, у яких щорічно отримують реабілітаційні послуги майже 20 тис. інвалідів та дітей-інвалідів; понад 300 будинків-інтернатів (психоневрологічних, спеціальних дитячих, для громадян похилого віку, ветеранів війни та праці); близько 740 територіальних центри соціального обслуговування, що надають різні соціальні послуги майже 2 млн.осіб. У центрах соціальної реабілітації дітей-інвалідів діють близько 140 трудових майстерень з професійної орієнтації дітей-інвалідів, в яких навчається біля 1600 таких дітей.