Микола Балтажи:

Дивимося на вас як на місток до ЄС

Пане Балтажи, з впевненістю можу сказати, що я не зустрічав посла, який так добре володів би болгарською мовою. Як ви її вивчили?
- Я знаю болгарську з дитинства. Мене навчали мої бабуся і дідусь - переселенці з Болгарії. Я народився в Одеській області, дe є багато болгарських сіл. Мій рід походить зі слівенського села Твирдіца. Мої предки переселилися звідти у далеких 1828-1829 роках. Я чув болгарську мову з дитинства. Так я навчився відчувати її мелодію, гармонію, колорит.
 

- Нещодавно закінчилися парламентські вибори в Україні. Ви б не пояснили, куди прямує країна після них, чи щось змінилося в політичній конфігурації?

- Вибори були першою за важливістю подією в політичному календарі України протягом 2012 р. Українське державне керівництво зробило все можливе, щоб вони були вільними, відкритими та чесними, щоб відповідали українському законодавству та міжнародним стандартам. Було запрошено безпрецедентно велику кількість міжнародних спостерігачів – майже 3800 осіб, серед яких були і болгари. Голосування 28 жовтня було тестом для нової системи - за партійними списками і мажоритарними округами. Перемогла правляча Партія регіонів, після якої йде об’єднана опозиція, партія Віталія Кличка „Удар“ (Український демократичний альянс за реформи), партія комуністів і партія „Свобода“. В результаті виборів з’явилася нова конфігурація в парламенті з двома новими партіями. Партія регіонів, яка перемогла, сформувала більшість, до якої приєдналися також деякі незалежні депутати. Вибори стали своєрідним вотумом довіри щодо курсу на європейську інтеграцію, який послідовно здійснюється керівництвом нашої держави. Переважна більшість українських виборців проголосували за ті партії і тих кандидатів, які підтримують приєднання держави до ЄС. І тут досвід Болгарії на шляху до набуття повноправного членства в ЄС є дуже важливим для нас. Ми вдячні болгарській стороні за відвертість і готовність надавати консультативну та іншу допомогу Україні в питаннях європейської інтеграції і високо цінуємо підтримку щодо підписання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, що відповідає стратегічним інтересам як України, так і ЄС. Важливе значення має і реалізація Плану дій щодо лібералізації візового режиму.

- А куди прямує партія Віталія Кличка "Удар"?

- Це проєвропейська партія, зорієнтована на реформи. В Україні немає жодної парламентської партії, яка виступає проти євроінтеграційного курсу країни. І президент, і парламент, і уряд завжди проводять політику на європейську інтеграцію.

- Добре, але в самій Україні існує певний розділ. Східна Україна, нібито, скоріше дивиться в бік Росії, а західна – у бік Європи. Що їх розділяє?
- Україна - дуже цікава держава. Тут проживають представники понад 100 народів і національностей. Втім, я б не зосереджував увагу на тому, що може розділяти країну. Нормально, що в такій великій державі існують мовні, культурні, історичні та етнографічні відмінності. Однак в Україні ці відмінності гармонійно доповнюються, і це в дійсності є її велика сила. Врешті-решт, Україна залишається єдиною унітарною державою. Людей об’єднують, по-перше, спільні проблеми, по-друге – прагнення жити краще, а це може статися тільки на шляху до Європейського союзу.

- Як чемпіонат Європи з футболу вплинув на країну? Я питаю у зв’язку з олімпіадою в Греції у 2004 р., де побудували великі спортивні зали і стадіони, а потім не було кому в них грати? І держава в цілому отримала негатив.

- Немає ніякого сумніву, що від чемпіонату Європи з футболу виграли всі. Насамперед виграла Україна, самі українці, виграли також гості з-за кордону - понад 1 млн. осіб. Держава інвестувала в спортивні об’єкти великі кошти і насправді були певні сумніви чи ми впораємося з термінами. Але ми впоралися. Проте я впевнений, що набагато більше було інвестовано в імідж держави, що важко виміряти грошима. Чудові спортивні об’єкти, магістралі, аеропорти залишаються в Україні і будуть використовуватися насамперед українцями. Не слід забувати, що все це було збудовано на високому європейському рівні, що ще більше наближує нас до європейських стандартів. Так що скоріше Україна отримала позитив від Євро-2012, ніж негатив.

- А Вас не дратувало, що болгарські коментатори нерідко плутали імена українських футболістів? І якщо щодо прізвищ молодих і відносно невідомих гравців можна пробачити, то немає виправдання щодо неправильної вимови прізвища відомого у минулому футболіста, а нині тренера національної збірної Олега Блохіна. Не кажучи вже про декількох гравців з іменем Євген, яке коментатори вимовляли як Йевхен.

- Тут нічого не зробиш. У випадку з Євгеном, очевидно, коментатори знаходяться під впливом української вимови звуку «г». Такі семантичні помилки завжди існують в перекладі. Я не вважаю це великою проблемою. Для мене важливішим є зміст.

- Як ставиться українська держава до болгарської діаспори?

 - Українські болгари – невід’ємна частина нашого суспільства. Зі своєю толерантністю, працьовитістю та самобутністю вони роблять етнічну структуру України більш колоритною та  різноманітною. Колись Україна надала свої землі болгарським переселенцям та по сьогоднішній день робить все можливе, щоб зберегти їхню мову, культуру, традиції. Ми відкрили багато болгарських шкіл, а болгарська мова вивчається в 10 університетах. На останніх виборах депутатом Верховної Ради був обраний болгарин Антон Кіссе.

- А як розвиваються болгаро-українські економічні відносини? Нещодавно з’явилася інформація, що у місті Габрово будується філія Львівського автобусного заводу?

– Так, у місті Габрово відбулася презентація низькопідлогового автобуса холдінгу «Львівський автобусний завод» (ЛАЗ). Ідея така - біля міста побудувати нове підприємство. Угоди ще немає, триває підготовка. За думкою українських партнерів, до кінця наступного року будівництво може стати реальністю. Це добре, тому що виробництво ЛАЗ - на високому європейському рівні.

– А чому саме Болгарія і чому саме місто Габрово?

- Болгарія для нас є дуже важливим економічним партнером. Навіть з точки зору географії, тому що ми дуже близькі сусіди. Крім того, тут є перспективний ринок – наскільки мені відомо, ви маєте намір модернізувати свій міський транспорт. А в глобальному плані Болгарія, як член Євросоюзу, може послужити нашим містком до ЄС.
А чому Габрово? Мабуть, тому що там є серйозна промислова основа. Також є висококваліфікований персонал - як працівники інших підприємств, так і вихованці місцевого технічного університету. А в цілому минулого року за українськими статистичними даними товарообіг сягнув понад 1 млрд. дол. США. В цьому році він трошки знизився, за 9-х місяців він становить 639 млн. Але я оптиміст. Хотів би навести приклад інвестування  українського підприємства "Прометстіл" в Бургасі, як і ряд інших наших компаній у різних куточках  країни. Мені приємно також навести приклади болгарських інвестицій в Україні, зокрема компанія "Пріста ойл" наразі здійснює один з перспективних проектів, пов’язаних з переробкою відпрацьованого масла з усієї країни. До цього часу у нас не було підприємства, на якому використовують такі сучасні екологічно чисті технології.

 
– А як Україна сприйняла договір "Південний потік", який Болгарія нещодавно підписала з Росією? Все ж таки таким чином Україну обходять?
- Я не буду приховувати, що ми не дуже раді цьому проекту, який безпосередньо торкається економічних інтересів України. Але я б не став драматизувати ситуацію. Насправді ви прямуєте нашим шляхом, намагаючись здійснити газові поставки без посередників, при цьому бути сусідом держави-постачальника. Однак хоча ми безпосередні сусіди постачальника, як бачите, це не вирішує проблему. Ось чому Україна зосереджує свою увагу не стільки на шляхах, скільки на джерелах.

– В якому сенсі?

– По-перше, ми прагнемо до власного видобутку. Також вирішуємо де можна замінити газ на вугілля, на яке Україна дуже багата. Ми будемо розвивати і родовища сланцевого газу. На відміну від Болгарії, ми не ввели мораторій на пошук і видобуток сланцевого газу. В Одесі ми починаємо будувати великий термінал для скрапленого газу, який будемо отримувати з Азербайджану. Крім того, ми працюємо для забезпечення постачання газу з Туреччини і Катару. Ми також імпортуємо газ з Німеччини. Водночас, хочу підкреслити, що українське керівництво гарантує безперешкодний транзит російського газу до Болгарії. Крім того, у нас є резерв 20 мільярдів кубометрів у підземних сховищах, яких достатньо, щоб не повторити кризу січня 2009 року.

Любомір Денов

,